Статус

pivplh27vea

Доброго дня, шановні гості сайту!

       Сайт створено для вчителів початкової  школи – моїх колег, дітей та їхніх батьків. Сайт «молодий», але я намагаюся відшукати і розмістити на ньому цікавинки з різних сфер шкільного життя.

        Колеги знайдуть тут актуальні новини від МОН України, розробки уроків, позакласних заходів та презентації  до них, цікаві роздуми психологів з усього світу.

       Батькам стануть у пригоді поради щодо виховання дітлахів. Також для них на сторінках мого блогу з’являються звіти про життя нашого класу, фото їхніх діточок, зроблені на шкільних заходах, є сторінка для батьків майбутніх першокласників.

       Діти можуть скористатися порадами як із користю провести вільний час, або підказками, посиланнями, що допоможуть гарно вчитися, стимулюють пізнавальний інтерес.

      Є сторінки, на яких я розповідаю про себе, свої захоплення, різноманітні види творчості. Я працюю в російськомовній школі, тож спілкуюся з вами як рідною українською так і російською мовами.

       Отже, щиро вітаю вас на сайті «Класна робота» і запрошую в подорож його сторінками! Залишайте, будь ласка, свої відгуки. Мені дуже цікаві ваші думки. Сподіваюся на зворотній зв’язок.

                                                                  Щиро ваша. В.А.

 

Advertisements

Класний конструктор для написання характеристики учня

Стандартний

Тут конструктор характеристик учня

Про гіперактивність

Стандартний

Мені, як учителю, дуже часто доводиться чути від батьків: “Моя дитина гіперактивна”. Але чи ж не прикривають батьки цим терміном свої поразки у вихованні? Чи розуміють, про що іде мова? Та й вчителі не завжди знають, як відрізнити гіперактивність від інших порушень поведінки. Так що цей тест може всім стати у пригоді.

Синдром порушення активності та уваги (синдром дефіциту уваги) -неврологічно-поведінковийсиндром розладу розвитку, що починається в дитячому віці. Проявляється такими симптомами, як труднощі концентрації уваги, гіперактивність і погано керована імпульсивність.
Часто чую від батьків “моя дитина гіперактивна”. Пропоную перевірити самотужки, чи є дійсно у Ваших діток серйозні поведінкові та емоційні розлади…

20430044_1643745075645365_1081902004704241198_n

Рекомендацій щодо вживання термінів і понять:

Стандартний

Колеги, погодьтеся, що не завжди у нашому середовищі ми чуємо грамотну професійну мову. Отож нам усім не завадить перечитати))

♦ Правильно вживайте терміни:
технології – упровадження технологій
інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) – використання засобів ІКТ;
методи, прийоми – застосування  методів; застосування, реалізація прийомів;
форми, засоби  – використання форм, засобів;
особистісно (-)орієнтоване – особистісно зорієнтоване.

♦ Уникайте формулювань з  мовними штампами: шляхи, через, при, з метою тощо, наприклад:
Шляхи
активізації пізнавальної діяльності …
Розвиток творчих здібностей учнів школи І ступеня шляхом оптимального використання …
Розвиток творчої компетентності дошкільників через емоційне спілкування з природою.
Розвиток творчого мислення учнів при вивчення ручної обробки деревини (правильно – …у процесі вивчення…).

♦ Не вводьте у назву зайві, надлишкові слова, які структурно обтяжують фразу, як-от:
Ефективність використання новітніх комп’ютерних технологій при вивченні… …новітніх інноваційних технологій…
Роль сучасних інформаційно-комунікаційних технологій навчання
Організація роботи із
формування…

2.6. Опис змісту досвіду.

Опис досвіду здійснюється особою, яка вивчала досвід протягом атестаційного періоду, тому зміст тексту викладається від третьої особи з посиланням на додатки, в яких певна теза проілюстрована методичною розробкою, рекомендаціями, авторською програмою, публікаціями тощо.

У розділі чітко виділяється ідея (мета досвіду), сутність нового, демонструється технологія впровадження і можлива результативність, форми  популяризації ідей.

Опис досвіду  передбачає вміщення таких структурних елементів:
2.6.1. Вступ – коротке  обґрунтування актуальності досвіду, оцінка сучасного стану проблем, ціль роботи над проблемою, взаємозв’язок із сучасними науковими дослідженнями, можливості педагогічного досвіду в усуненні недоліків, утруднень, протиріч масової педагогічної практики тощо.

2.6.2. Основна частина передбачає виклад інформації про дослідження проблеми або розробку провідної ідеї досвіду. В описі потрібно звернути увагу на науково-теоретичне обґрунтування та методи роботи, подання інформації про нові аспекти даної проблеми, що мають науково-дослідницький, експериментальний  характер; розкриття нових доказів

“Знания без воспитания – это меч в руках сумасшедшего” (Дмитрий Менделеев)

Стандартний

Один директор школы посылал это письмо каждому учителю, которого брал на работу

“Уважаемый учитель!

Я пережил концлагерь, мои глаза видели то, чего не должен видеть ни один человек:
– как ученые инженеры строят газовые камеры;
– как квалифицированные врачи отравляют детей;
– как обученные медсёстры убивают младенцев;
– как выпускники высших учебных заведений расстреливают и сжигают детей и женщин…

Поэтому я не доверяю образованности.

Я прошу вас: помогайте ученикам стать людьми. Ваши усилия никогда не должны привести к появлению учёных чудовищ, тренированных психопатов, образованных Эйхманов.

Чтение, письмо, арифметика важны только тогда, когда помогают нашим детям стать более ЧЕЛОВЕЧНЫМИ”.

ЗАПАМ’ЯТАЙ НА МАЙБУТТЯ: ЗЕМНА ВОДА – ЗЕМЛІ ЖИТТЯ

Стандартний

Я використала матеріали з МАЙСТЕР-КЛАСУ  Юлії КОВАЛЬЧУК,
учителя початкових класів Соснівської
загальноосвітньої школи І-ІІІ ст.,
Макарівський р-н, Київська обл.
(Перша всеукраїнська газета для першого вчителя
«Початкова освіта» № 8 (728), квітень 2014)

ЗАПАМ’ЯТАЙ НА МАЙБУТТЯ: ЗЕМНА ВОДА – ЗЕМЛІ ЖИТТЯ
(Година спілкування 1-й клас)
Мета:
● ознайомлювати учнів із значенням води в природі та в житті людини, навчити учнів розумно користуватись дарами природи, зокрема водою, викликати інтерес до знань про неї, вчити правильно та економно витрачати її ресурси;
● розвивати увагу, пам’ять, мислення, спостережливість; збагачувати словниковий запас дітей синонімами, порівняннями;
● виховувати дбайливе ставлення до природних багатств, розуміння значимості та шанобливого ставлення до природи.

I. Вступ
Учитель. У природи є три скарби: земля, вода та повітря. І яка б не трапилась біда, якщо вони збережені — все відродиться знову. А про що будемо говорити ми дізнаємось, розгадавши ребус.

II. Актуалізація знань з природознавства
Давайте пригадаємо, що ми вже знаємо про воду з уроків природознавства (що це рідина, яка не має кольору, запаху, прозора, є розчинником для солі і т.ін.)
Давайте роздивимось глобус і побачимо, скільки на ньому блакитного кольору. Бо саме блакитним позначено воду. Води дуже багато, нею майже вкрита земна куля. А потрапила водичка на нашу планету з космосу: впав колись метеорит, в якому було багато льоду. Лід розтанув и зросив землю першою водою.
Учитель. Діти, любите грати в ігри? А тепер пограємо в гру «Де живе вода?».
III. Гра «Де живе вода?»
(Діти розглядають малюнки та читають написи на дошці, дають відповідь на запитання, правильно поєднуючи назви з малюнками.)

IV. На одному з малюнків ми бачимо криницю. Криниця – це один з символів українського народу.Кажуть, що з глибокої криниці можна бачить зорі серед дня.
Із давніх-давен українці шанобливо ставилися до річок, озер, джерел, криниць. Берегли їх, адже вода в житті людей, тварин, рослин відіграє важливу роль. Безцінним даром природи є прісна вода, що знаходиться в земних глибинах. Із водою починається життя (купають новонароджених дітей), з водою закінчується життя людини (купають тих, хто навіки залишив наше життя).
Учитель. Як же наші предки шукали воду? Майже у кожному селі був чоловік, який знав цю справу. Ранньої пори, коли сонце ще тільки відкочувалось до верховіть, колодязник йшов на околицю села, відчахував дві найзеленіші гілки з куща верболозу, і ці «всевидючі» палички допомагали визначити місце, де копати колодязь. Він обстежував ті місця, де ріс найгустіший спориш. Якщо листочки на прутиках тягнулись вниз до землі невидимим магнітом, то можна на цьому місці копати криницю. І це вже, напевне, що вода в цій криниці завжди буде свіжою і прохолодною. Особливо в тих місцях, де був твердий ґрунт.
Криниця — символ Батьківщини, сили, багатства, родючості, святості, чистоти, краси, вірності, безсмертя народного духу, розлуки, туги, народної духовності.
V. Прислів’я про криницю
• До доброї криниці стежка утоптана.
• З глибокої криниці холодна вода.
• Не брудни криницю, бо схочеш водиці.
• Не плюй у криницю, бо з неї будеш пити водицю.
• Не знаємо ціни водиці, доки не висохла криниця.
• Треба нахилитися, щоб з криниці напитися.
VI. Слухання казки «Живе джерельце»
Розкажу я вам сьогодні не просто казку, — сказала своїм дітям мама, беручи до рук спиці і недов’язаний шалик.
– Я вам розкажу справжнісіньку історію про найсправжнісіньке джерельце. Воно було таке ж маленьке, як ви. От що з ним трапилося.
Пізній зимовий вечір зазирав у шибки, а за вікном двоє дітей уважно слухали мамину казочку. Скоро їм треба буде йти спати, але спочатку…
– Бдзинь-бдзинь, — пробриніла маленька краплинка, яка зірвалася з бурульки. — Ой перепрошую, я вас зачепила.
Пригріло сонечко і з товстих бурульок на гілках дерев почали одна за одною скапувати крапельки, збираючись у калюжку. Дорогою вони обов’язково зачіпали маленького проліска, примушуючи його весь час незадоволено нахиляти голівку. Пролісок нічого не казав, бо дуже вже йому подобалися весняні мелодії, які наспівували краплинки.
Скоро калюжа стала така велика, що вже не вміщалася у невеличку заглибину біля кореня дерева. І от ще одна краплина плюснула донизу і покотився веселий весняний Струмок, пробиваючи собі доріжку в ще замерзлій землі. Струмок собі котився і котився, до нього приєднувалися інші, скоро з маленької цівочки води він перетворився у справжнісіньку річеч¬ку, що бігла лісовою галявиною. Сонце припікало, весело дзвеніла вода у лісі.
Тим часом прокидалися і інші лісові мешканці. Виліз на теплий камінь вуж, незадоволено забурчав старий бабак, хотів було влягтися спати далі, він такий, справжній сонько, та до нього в гості якраз завітав ховрах — де ж тут поспиш!? Під кущем калини, якраз на межі галявини, забило веселе Джерельце. Цілу зиму воно чемно .спало під крижаною ковдрою, йому снилися гарні веселі сни, та от пригріло сонечко, пора братися до роботи. Весняні квіти, трави чекають свіжої підземної води, щоб зацвісти, забуяти. Джерельце потягнувшись весело взялося до роботи. Спочатку хлюпнуло на свої бережки, щоб змити порох — а раптом хтось прийде напитися! І побігло собі у справах.
Так минув день, другий, минув тиждень. Струмочок весело збирав калюжки і бурульки, дзвенів і вигравав, скоро час йому буде повертатися на хмарину, бо вже пригріває сонце, залишилося мало снігу, стає сухішою земля, та й первоцвіти всі вже зацвіли, напившись Струмочкової води, далі вже тільки Джерельця і дощики будуть напувати лісових мешканців. Та одного разу довелося Струмочкові пробігати повз калюжу, яка вже майже висохла. А в тій калюжці плавала справжнісінька рибка!!!
– Що ж ти тут робиш? Тобі тут не можна — загинеш! — стривожено вигукнув Струмочок.
– Розумієш, минулої осені, коли я ще була дуже маленькою, сильний вітрисько схопив мене з річки, йому було цікаво, що ж я за істота. Мені було важко дихати, а вітер в цей час уже був над лісом, то ж він взяв і вкинув мене в холодну осінню калюжу. Та скоро настала зима і я заснула. А тепер от. бачиш, я не можу потрапити додому, — сумно відповіла рибка.
Рибка була дуже красивою, її срібляста луска грала на сонці різними кольорами. Стало шкода її Струмочкові, але чим він міг допомогти, він вже й сам пересихав.
– Ану, зачекай! —і Струмок чимдуж побіг до свого найкращого друга — живого Джерельця.
Він розповів, що там, посеред галявинки, є калюжа, в якій бідкається маленька срібляста рибка.
– Як же нам їй допомогти?—запитало Джерельце.
– Давай я спробую хлюпнути водою в її калюжу, щоб калюжа перетекла в моє русло, а разом із нею й рибка, а тоді ти забереш рибку в мене! — вигукнув Струмок.
– Давай.
Так і вирішили. Джерельце нетерпляче чекало друга. Та Струмочок не зміг плюснути водою в калюжу. Води вже було мало, а земля навколо не така вогка, як раніше. Тільки Струмок набирав у долоню води, щоб вилити її в калюжу, як її одразу вбирала земля. Джерельце трішки почекало друга, зрозуміло, що там щось трапилося. Хвилюючись, воно не придумало нічого іншого, як застрибнути в русло до Струмочка.
«Ой, як тут тісно», — подумало Джерельце і покотилося туди, де друг ніяк не міг дістати рибки. Струмочок у цей час ледь не плакав від безсилля, але раптом його щось штовхнуло.
– Ой, друже, це ти?! — вигукнув Струмочок. — Ану. штовхни-но мене ще раз!
Гоп! І рибка перестрибнула в долоню Струмка. Друзі довго чудувалися її красою, а рибка тішилася простором Струмкового русла.
– Як же у вас тут просторо! — раділа вона.
– Тут просторо? — здивувалося Джерельце. — Та ж тут тісно, от я тебе віднесу назад у річку, там по-справжньому просторо!
От так, розмовляючи, вони не помітили, що в їхню бесіду не вступає Струмок. Він зовсім знесилився.
– Друже, друже, що сталося? — стурбовано запитало Джерельце.
– Мені вже час повертатися додому. Я вже зробив свою роботу, зібрав усі розталі бурульки докупи. Ще трішки і я зовсім вже випаруюсь на хмаринку. Та ви не турбуйтеся так, — усміхнувся Струмок. — Я приходитиму до вас із літнім дощем, з осіннім туманом, а наступної весни повернуся знову. А зараз вам уже час бігти до річки.
Останнім зусиллям Струмок виштовхнув Джерельце зі свого русла і легенькою хмаринкою полетів наверх, понад кронами дерев. Сумно стало на галявині без Струмочка. Джерельце запросило рибку пливти разом із ним до річки. Так, розмовляючи, вони не помітили, як дісталися до луки.
– Ну от ти дома, — засумувало Джерельце. — А мені час повертатися.
– Не сумуй, я теж припливатиму до тебе у гості, от тільки дочекаюся літнього дощу, одразу завітаю, та й ти не забувайся. Ласкаво прошу, буду завжди рада бачити тебе.
– Бувай, рибко, мушу бігти назад, там стільки роботи! Весна ж тільки почалася.
– Бувай, Джерельце, не забувайся!
Повернувшись додому, під рідний кущ калини, Джерельце ще довго думало про своїх друзів, про те, як полюбився йому за цю весну Струмок, яка гарна і добра рибка живе десь зовсім поруч. «Все-таки, мені дуже пощастило, що я зустріло таких добрих друзів». — засинаючи думало Джерельце. — «Мені дуже пощастило…»
Мама закінчила розповідати казку, а діти вже майже спали. Засинаючи, вони мріяли, що колись теж порятують когось з біди, зустрінуть таких добрих друзів…

Учитель. Джерельце перетворюється на струмочок, струмок упадає в річку, річка в море, а море — це частина океану.
На воду можна натрапити не тільки в річках, озерах, морях чи джерельцях, які б’ють ключем із землі. Туман, сніг, град, роса — це теж вода, тільки в різних станах. Про це ми з вами говорили на уроках природознавства.

Вода з’явилася на Землі мільярди років тому, коли наша планета була ще юною. Вона постійно мандрує — із водойм у хмари, із хмар — у вигляді опадів на землю. А ще вода випаровується із ґрунту, листя рослин і навіть із нас —людей.
Рух води із водойм в хмару, а із хмари — знову у водойму називається м колообігом води.
Самостійна робота учнів
Правильно поєднати поняття:
Туман Рідкий стан
Сніг Газоподібний стан
Роса Твердий стан

VII. Гра «Яка вода…»
Учні називають слова, які характеризують воду (прозора, холодна тощо). За правильну відповідь отримують паперову краплину. Перемагає той. хто збере найбільше краплин.
Учитель. Пригадайте, як воду оспівав у своїх віршах Т. Г. Шевченко.
(Діти читають вірш «Тече вода з-під явора…».)
А чи знаєте ви пісеньку про воду?
(Діти співають пісню.)

VIII. Завершальна частина

Якщо вода – такий великий скарб, то її обов’язково треба берегти. Давайте подумаємо, що ми можемо зробити для цього (закривати кран, поки чистимо зуби, правильно мити посуд тощо). А тепер давайте напишемо на крапельках: «Я буду берегти воду!» и прикріпимо їх до нашого уявного краника.

Про воду

MyCollages3MyCollages2MyCollages1

В. Співаковський: про епідемію булінгу в школах

Стандартний

Автор: Володимир Співаковський, президент корпорації «Гранд».

Эпидемия.

1. Нас настигла эпидемия буллинга в школах.

Обычно – школьников друг над другом. Издевательства, унижения, запугивание, угрозы, оскорбления, выкладывание бессовестных сюжетов в интернете. А жертвы глубоко страдают.

2. Особенно общество взрывается, когда учителя бьют детей, кричат на них или брутально оскорбляют. Ясно, что учитель не имеет на это права. Он должен изначально обладать выдержкой и умением применять мягкие воспитательные меры. Он же учитель! Он должен любить ребенка, развлекать его, и если надо, то и станцевать перед ним.

3. Но вот неожиданно стал пробиваться голос тех, кто вдруг обратил внимание на то – а кто доводит до белого каления этих несчастных и беззащитных учителей?

Для этого опросили ничего не подозревавших детей, исподволь задав им вопрос, не было ли у них случаев издевательств над учителем? И дети начали выдавать эти случаи наперебой, соревнуясь – кто круче довел учителку до слёз и истерики…

– А за что вы их так? – Та по приколу!.. Всё очень просто: один ребенок учителя задирает, то ли бумажки в него бросает, то ли слова грязные говорит, а другие снимают учителя на телефон и выкладывают в сеть.

4. Отсюда вопрос. Есть ли хоть какие-то способы снижения накала страстей и предотвращения буллинга?

Да, есть. Я объехал 107 стран и видел, как изящно «разруливают» эту проблему в некоторых австралийских и канадских школах.

Посмотрите на эти картинки. Например, вот такой дорожный знак «Стоп Буллингу!» Этот знак развешивается по всем помещениям, коридорам, классам, раздевалкам, столовым, туалетам. И в одном случае из пяти этот знак останавливает «нападение». Таким образом, 20% проблемы решается.

5. Ещё там заключают «общественный Антибуллинговый договор», который подписывают в начале каждого года трое: ученик, учитель и родители.

Там всё написано про буллинг. В частности, что будет, если виновник нарушит этот договор. Конечно, понятно, что к детям договора не применимы в силу их возраста. Никакой юридической силы договор не имеет, и никуда его не понесешь. Но если что-то произойдет, то ребенку говорят: Ну, ты же подписал!!! И, удивительно, но по статистике одному из пятерых становится совестно, и это его останавливает. Это ещё 20% снятия напряжения.

6. Плохо, что в педвузах не учат анти-буллингу. Но это не страшно. Есть же интернет. Достаточно зайти на Гипермаркет Знаний 7W на сайте www.edufuture.biz. А там есть специальные кейс-уроки по таким буллинговым (и другим) ситуациям. И детям они нравятся. Почему?

Потому что в начале каждого года в классах проводятся ролевые игры. Например, Коле и Ване предлагают сымитировать, что они подрались. Все остальные оказываются перед выбором, что делать? Разнимать их? Снимать на телефон? Бежать жаловаться учителю? Вызывать охрану? Отвернуться, типа, не моё дело?

Или группа девочек унижает одну из класса. Что делать остальным? Вступиться? Молчать? Продолжать смотреть и подзуживать? Самим разобраться? Привлечь взрослых? Рассказать дома?

Так вот. Есть базовые 10-15 подобных ситуаций, которые имеют чёткий алгоритм решения: что-когда-кому и зачем делать. Как протокол лечения болезни в медицине.

И если заблаговременно несколько раз обыграть такие ролевые ситуации в начале учебного года, то в случае их реального возникновения, эффект позирования детей на публику сам по себе исчезнет. И буллинг растает сам по себе. Это дает еще 20% анти-буллинга.

7. Ну, и помогают развешенные везде видеокамеры. Они спасают +10% случаев. По ним легко разобраться кто прав, кто виноват. Да и школьники, зная, что их пишут на камеру, сами отказываются от буллинга. Как говорится, себе дороже.

8. Остается 30%.

Их в школе не решить. Потому что буллинг – это социальная болезнь. Болезнь общества. Невозможно организовать в школе Рай и Моральность, если вне школы в стране ад и безнравственность.

9. К сожалению, в обществе уже создано устойчивое, но не совсем справедливое мнение, что учителя у нас плохие, архаичные, ничего не умеют, не могут, не хотят и всему новому сопротивляются. Это несётся из всех СМИ, саркастично обсуждается в семьях, беспощадно обговаривается в курилках офисов.

Так что вы хотите от детей? Они легко перенимают это негативное отношение к учителям и устраивают им буллинги. А разве семью или общество перевоспитаешь?

10. Смотрите. Вот у нас быстро переняли лучшую в мире финскую систему образования. Почему? Потому что всем понравился способ обучения – это просто мечта! Никаких оценок, никаких домашек, предметы по выбору, в классе можно прыгать, лежать, смотреть в окно… Красота! Всё для ребенка, всё во имя ребенка…

Увы, нет лучшего способа вырастить отъявленного эгоиста, чем во всём ему угождать, баловать, потакать и ничего не требовать.

11. Просто наши эдьюкейторы забыли всем сказать, что финская реформа образования 30 лет назад началась не со свободы ребенка, а с главного – с резкого повышение УВАЖЕНИЯ к учителю!

У них не детоцентризм, как у нас, а Учителе-Центризм. У них Учитель – главная фигура в образовании. С зарплатой 50 000 евро в год и конкурсом в педвузы 10 человек на место. И идут в педагоги самые лучшие. Им доверяют! И у родителей даже мысли не возникнет примчаться в школу и устроить учителю вырванные годы.

А дети там приучены пользоваться своей свободой умно и сознательно. Они не крушат всё подряд, не кричат истошно, не бегают по партам, и нет никакого буллинга по отношению к учителям.

Там все понимают, что учеба – это тоже работа. А не только игра. Даже не знаю, как это объяснить обществу, реформаторам и некоторым родителям. Потому что все требуют в школе свободы. А потом в конце года удивленно недоумевают: почему ребенок ничего не знает и не умеет? Потому!.. «Ты всё пела – это дело, так пойди же попляши!»

12. У нас все только и задаются вопросом: как создать идеальные условия для детей. Какая должна быть мебель, смарт-доски, учебники, питание, компьютеры…

А для учителей вы не хотите создать нормальные условия?

13. Как-то так вышло, что теперь на школу уже сбросили всё. Ребенок заболел – виновата школа. Пошел снег и отменили занятия – виновата школа. Проблема прививок – виновата школа. Нет интернета – виновата школа. Ребенок приносит из дома ненормативную лексику – виновата школа.

Практически все фильмы о школе – как о каком-то сплошном недоразумении.

14. Да, в каждой школе есть учителя, которых дети не любят, и которые не отвечают высокому званию учителя.

Я специально провел небольшое исследование на тему – сколько таких учителей? Выяснилось, что если в школе, например, 100 учителей, то из них таких условно «негативных» лишь 5-6. Но ведь остальные 95 – нормальные! Просто эти 5% делают школе весь пиар.

Тех учителей, которых дети любят, обожают и потом помнят всю жизнь – процентов 10. А 85% – просто нормальные учителя.

15. Многие хорошие учителя в этой абсолютной безысходности уезжают. Или говорят: А ну, вас всех в баню, сами учите своих детей. В конце концов, школа – это место, где учат, а не лечат. А воспитание должно идти из семьи, где есть свои семейные традиции, устои и правила. А то приходит папа в одну школу и говорит: а где у вас тут курилка? Потому что мой десятиклассник курит и ему нужно выходить покурить! У нас, мол, такие семейные традиции! И вообще, – где свобода для ребенка!

Хорошо хоть, что у школы нет полномочий и прав перевоспитывать родителей и объяснять им некие иные ценности.

Ведь свобода одного ребенка заканчивается там, где начинается свобода другого человека.

Иначе буллингов не избежать, и эпидемию эту не победить.

16. Господи, говорят уже некоторые учителя, скорее бы уже дождаться роботов. Пусть этих детей учат роботы, и пусть дети издеваются над ними. Хотя я уже видел в Японии робота, которого запрограммировали давать сдачи.

Вот тогда-то родители и начнут гоняться за «живыми» и дефицитными учителями, которых будет мало. Но которые будут настоящими гроссмейстерами знаний и гуру воспитания.

Родители будут сулить им огромные зарплаты, как у футболистов или футбольных тренеров, ценя их судьбоносный труд, и навсегда забыв, что такое буллинг.

17. Сейчас в Канаде и США очень популярен сериал на тему буллинга. «13 причин почему» («13 reasons why»). Там так всё показано в лицах и деталях, что аж плакать хочется.

18. Ну, и напоследок скажу, что в одном из лицеев над учительской висит слоган, который проникает в душу детей глубоко и надолго, предотвращая любые их недоброжелательные мысли:

Лицеисты, помните, что учителя – тоже люди!1_novyj_razmer

П’ять правил використання мобільних

Стандартний

kidsКоли ви вперше купуєте дитині мобільний телефон, потрібно домовитися про певні правила, яких вона повинна дотримуватися. Будьте готові до труднощів, які можуть виникнути у взаєминах з дитиною через ці правила.

Перш за все, потрібно усвідомити для себе 2 основні моменти:

  • по-перше, ніколи не забувайте, що дитина, як губка, вбирає все, що ви говорите й робите. Це твердження стосується й того, як ви розмовляєте з людьми по мобільному телефону й користуєтеся ним. Якщо ви, наприклад, говорите підлітку, що не можна говорити по телефону за кермом, дотримуйтеся цього правила й самі;
  • по-друге, установлюйте правила з першого дня, коли ви дозволяєте дитині користуватися мобільним телефоном. Ці правила повинні говорити дитині: «Так прийнято в нашій родині». Якщо ви оголошуєте правила тільки тоді, коли виникне якась проблема, дитина сприйме їх як покарання. Різниця може бути на перший погляд незначною, але дитина краще сприймає правила, ніж покарання.

Розглянемо 5 важливих правил щодо використання мобільних телефонів, з якими батьки повинні ознайомити своїх дітей.

Правило №1. Не можна користуватися мобільним телефоном уночі

  • Чому це важливо. Діти повинні спати достатню кількість часу. Якщо їм дозволити користуватися телефоном уночі, вони будуть годинами листуватися з друзями, а вранці виглядати невиспаними. Також пам’ятайте про те, що серед телефонних контактів вашої дитини можуть бути не тільки друзі. Дозволяйте дитині листуватися вдень. Телефон дає можливість дитині висловити те, що вона не може сказати вголос. Тому будьте напоготові, але не втручайтеся.
  • Як привести дане правило в дію. Усі члени сім’ї – і діти, і батьки – повинні залишати на ніч свої телефони в певному місці. У цей час можна їх зарядити. Покажіть дитині приклад і першими почніть дотримуватися цього правила.
  • Можлива реакція дитини. Вона може сказати, що її друзям дозволяють користуватися телефоном уночі. Поясніть дитині, що вночі потрібно спати, і що ви з задоволенням дасте їй можливість листуватися з друзями вдень, а вночі потрібно спати й заряджати телефон.

Дитина може сказати, що без будильника на телефоні вона не зможе прокинутися вранці. Купіть їй дешевий електронний будильник, і проблема буде вирішена.

Правило №2. Не можна користуватися мобільним телефоном у школі

  • Чому це важливо. У деяких школах забороняють користуватися мобільними телефонами, але це не зупиняє дітей. Телефони відволікають дітей під час уроків, з їх допомогою діти можуть списувати, залякувати один одного або поширювати плітки. Щоб учитель не забрав телефон, діти ставлять його на беззвучний режим і ховають під партою.
  • Як привести дане правило в дію. Щоб бути переконаними, що дитина не взяла телефон з собою до школи, установіть правило, що вона повинна залишати його в певному місці в будинку – наприклад, на кухні або в залі.
  • Можлива реакція дитини. Дитина може просити вас дозволити їй узяти телефон із собою, пояснюючи це тим, що всі її друзі так роблять. Наполягайте на тому, що вона повинна дотримуватися шкільних правил. Єдиний виняток може бути у випадку, якщо після уроків дитина ходить на тренування або гуртки й повинна зателефонувати вам. Але і в цьому випадку вимагайте, щоб дитина під час уроків тримала телефон вимкненим. Перевіряйте її повідомлення, щоб переконатися, що вона не порушувала цього правила.

Правило №3. Телефоном не можна користуватися під час сімейних свят, вечері та інших важливих спільних справ

  • Чому це важливо. Ніщо так не заважає сімейним взаєминам, як листування по телефону під час сімейних свят. Відсторонений вираз обличчя, спілкування обривками фраз – усього цього можна уникнути, якщо вимикати телефони під час сімейних свят або спільних справ. Якщо ви в гостях, телефон можна залишати вдома або в машині.
  • Як привести дане правило в дію. Скільки свободи у використанні телефону давати дитині – вирішувати вам. Головне, щоб це було на благо сім’ї. Часто кількість такого часу залежить від віку дитини. Якщо ви їдете в гості, маленьким дітям краще залишити телефон удома, старшим можна дозволити використовувати його під час поїздки, але залишити в машині на час сімейної вечері.

Можлива реакція дитини. Вона може скаржитися, що пропускає щось дуже важливе й термінове. У такому випадку можна дати дитині 5 хвилин на те, щоб закінчити листування, але після закінчення цього часу вона повинна дотримуватися правила.

Правило №4. Не можна надсилати фотографії по телефону

  • Чому це важливо.Діти фотографують все впідряд, навіть якщо це недоречно. Тому в деяких школах заборонено користуватися мобільними телефонами.
  • Як привести дане правило в дію. Поясніть дитині, що пересилати фотографії не можна. Простежте за тим, щоб дитина потайки не порушувала це правило. Можна попередити заборонені дії дитини: зателефонувати мобільному оператору й відімкнути сервіс ММS і можливість пересилки фото. Контролюйте використання дитиною телефону, щоб вона не посилала й не отримувала фото.
  • Можлива реакція дитини. Якщо немає ніяких серйозних проблем із фото, дитина легко погодиться з виконанням даного правила. Якщо вона з якихось причин відстоює своє право на пересилання фото, вам потрібно наполягати на своєму.

Правило №5. Переконайтеся, що дитина спілкується по телефону тільки з друзями або родичами

  • Чому це важливо. Коли ви купуєте дитині мобільний телефон, вона хоче показати його друзям і обмінятися номерами з усіма однокласниками, незалежно від того, дружить вона з ними чи ні. Діти, з якими ви б не хотіли, щоб спілкувалася ваша дитина, тепер можуть бути з нею на зв’язку цілодобово. І це може призводити до негативних наслідків.
  • Як привести дане правило в дію. Коли дитина вчиться в старших класах, ви можете їй довіряти настільки, щоб дозволити самій вирішувати, з ким спілкуватися. Але, поки вона молодша, ви можете періодично переглядати її список контактів. Якщо дитина ще маленька, ви можете самі додавати контакти в її телефон.
  • Можлива реакція дитини. Маленькі діти зазвичай бувають такі раді купівлі телефону, що легко погоджуються, щоб батьки перевіряли їх список контактів. Вони можуть відстоювати хіба що право листуватися з друзями. Якщо дитина все ж скаржиться, скажіть їй, що ви купили їй телефон для спілкування з родичами та друзями, а не з кожним зустрічним.

Установлюючи дитині правила користування телефоном, передбачайте події.

Дані правила призначені для молодших, а не старших школярів. Однак перше, третє й четверте правила підходять і для них теж. Батькам потрібно передбачити, з яких питань можуть виникнути розбіжності з дитиною. Правила користування телефоном можуть стати гарним початком для того, щоб навчити дитину правильно спілкуватися по телефону.

Якщо ви встановлюєте дитині дані правила в молодшому віці, то у старших класах вона засвоїть, як потрібно спілкуватися по телефону. Навчити цього дитину – ваше завдання.

https://childdevelop.com.ua/articles/upbring/5081/

Сім навчальних зон, які повинні бути в кожному класі

Стандартний

Інформує ПРО.ЗНАННЯ посилаючись на edutopia

У підготовці до нового навчального року треба врахувати безліч речей. Дуже часто часу вистачає лише на те, щоб переглянути календарний план, стандарти, нові закони, продумати тестування, але пропонуємо подумати й про те, як організувати клас – розставити парти, розвісити дошки оголошень і систематизувати матеріали.

Ви можете поєднати ці, здавалось би, різні компоненти в систему семи навчальних зон.  Пропонуємо такі зони: Відкриттів, Новин, Матеріалів, Комунікативна і Тематична Зони, Зона Вчителя і Зона Тиші. Це допоможе вам створити певну систему, що заощадить ваш час і підтримуватиме порядок у класі з першого ж дня.

ЗОНА ВІДКРИТТІВ

Це зона для всіх тих речей, що розпалюють уяву дитини. Вона може містити мистецькі та крафтові матеріали, диктофон, фотоапарат, магнітофон, настільні ігри, зокрема пазли, веселі книги та журнали.

Придумайте для дітей різні проекти, в яких вони можуть використовувати всі ці речі. Ви можете підсилювати цим креативність дітей, створивши певну атмосферу дослідництва. Попросіть їх намалювати те, що вони бачать, запишіть це і складіть список запитань, які у них виникають. Використовуйте отримані дані для планування уроків у майбутньому.

ЗОНА НОВИН

Зона Новин допоможе вам управляти своїм класним календарем, запланованими завданнями і проектами, загальношкільними заходами, святами, урочистостями. Тут можна показувати і прогноз погоди, температуру повітря та світові новини. Ви також можете використовувати цей простір, щоб зазначити ваші щоденні завдання, роботу в класі та домашні завдання. Виділіть частину цього простору для того, щоб учні ділилися їхніми особистими або навчальними новинами.

computer-491760_1920

ЗОНА МАТЕРІАЛІВ

Зона Матеріалів створюється для того, щоб підготувати вас до роботи. Тут ви можете розкласти олівці, ручки, маркери, степлери, ножиці, папір, клей, стрічки, скріпки, тканину, паперові рушники, засіб для дезінфекції рук та інші інструменти. Використовуйте це місце для таких довідкових матеріалів, як таблиці з формулами і графіками, методичних посібників, довідників, підручників, блокнотів і журналів. Ця зона також може бути зручним місцем для виконання домашньої роботи.

classroom-488375_1920

КОМУНІКАТИВНА ЗОНА 

Ця зона може задовольняти кілька цілей. Тут учням можна нагадувати, що ми всі працюємо для досягнення спільної мети. Ця зона для обговорень того, що було вивчено,  для заведення нових знайомств, для запитань-відповідей, а також рефлексій. Ці обговорення дають вчителю можливість оцінити прогрес дитини й отримати інформацію на майбутнє. На початку року ви вестимете ці обговорення самостійно, але це має тривати лише до моменту, коли учні зможуть самостійно організовувати дискусії.

ЗОНА ТИШІ

Ділити простір класу з-понад двадцятьма (а то й більше) дітьми не завжди легко. Деякі учні воліють працювати на самоті, тоді як іншим просто потрібна Зона Тиші, щоб робити завдання, читати, писати, рахувати або рефлексувати. Запасний стіл і стільці в кутку вашої кімнати можуть бути використані для Зони Тиші. Якщо це можливо, дайте дітям навушники, щоб допомогти відфільтрувати шум у класі.

picjumbo-com_img_4118

ЗОНА ВЧИТЕЛЯ

Зона вчителя – маленький оазис. Вона  допоможе вам управляти всіма вашими професійними обов’язками. Використовуйте простір, щоб показати свою особистість – показуйте фотографії родини, друзів, домашніх тварин або залиште кілька дорогоцінних заміток і невеликі подарунки від ваших студентів. Ця зона – це ваш професійний простір, де ви плануєте, оцінюєте, аналізуєте дані і завершуєте свою працю. Ви можете використовувати цей простір для проведення розмов тет-а-тет зі своїми учнями. Також ви можете помістити тут різноманітні сертифікати професійного розвитку, що задасть бізнес-тон, коли батьки, колеги або адміністратори відвідуватимуть ваш клас.

 

ТЕМАТИЧНА ЗОНА

Ця зона відводиться для технічних інструментів, тематичних  книг, ігор, що стосуються предмета, який ви викладаєте. Важливо також показати, як це переплітається з іншими предметами. Спробуйте розмістити тут діаграми з ключовими ідеями та стратегіями, картки, тощо. Представте основних людей у цій галузі, роздрукуйте терміни та різні допоміжні матеріали. Додайте на стіну візуальні ефекти та реальні об’єкти.

 

Этикетные междометия

Стандартний

Бродила я тут по просторам интернета и увидела на одном из мамских форумов вопрос: “Какого рода слова “спасибо”, “пожалуйста”?” Я было фыркнула – род-то только у существительных! Но, с другой стороны, мы же говорим “большое спасибо”. Т.е. “спасибо” неожиданно для меня вдруг обрело средний род…original

 

Читаем и повышаем уровень грамотности)))

Е.В. СЕРЕДА

Вопрос о грамматической квалификации этикетных слов и выражений до сих пор остается спорным. В отечественном языкознании есть три точки зрения:

1) этикетные слова и выражения – это отдельная группа междометий;
2) это частицы;
3) слова спасибо, пожалуйста не квалифицируются как части речи.

Этикетные речевые формулы служат для выражения различных коммуникативных значений, и по этому признаку их можно разделить на несколько семантических групп. Этикетные формулы используются для:

1) приветствия: Привет! Здравствуй(те)! Добро пожаловать! Добрый день (вечер)! Доброе утро! Приветствую(ем)! И т.д.;
2) прощания и пожелания: Пока! Привет! Счастливо! Счастливо оставаться! Прощай(те)! До (скорого) свидания! До (скорой) встречи! До завтра! Удачи! Добрый путь! Счастливого пути! С Богом! И т.д.;
3) просьбы: Пожалуйста! Ради бога! Будьте любезны (будь любезен)! Будьте добры (будь добр)! Будь другом! И т.п.;
4) благодарности: Спасибо! Благодарю (им)! И т.д.;
5) извинения: Прости(те)! Извини(те)! И т.д.

Вышеприведенные этикетные формулы характерны для литературного языка. Большая часть этих слов и выражений имеет просторечные или сленговые фонетические варианты, например:

«Здравствуйте вам», – сказал Сенька и картуз снял.
Снова мимо двери ходить, за которыми мертвяки безглазые лежат? Благодарствую, нам без надобности.
На всякий случай Сенька снял картуз и тоже сказал: «Доброго здоровьичка». Хоть он был и птица, но, видно, с понятием.
Шепнул – и отбежал, присвистнул насмешливо: «Покедова, фартовый!».
Проха сказал, кто из пацанов желает легкую деньгу сшибить – это за-ради бога, а насильно мальцов поганить ни-ни. (Б.Акунин. Любовник Смерти)

– Благодарствуйте, барыня, – кланяется извозчик, растроганный не столько рублем, сколько поцелуем. (Б.Акунин. Декоратор) И т.п.

Почему так трудно определить место этих слов в системе частей речи современного русского языка? В большой мере из-за того, что источниками пополнения этикетных формул являются слова и выражения, происходящие из разных частеречных систем.

Большую часть этой семантической группы составляют застывшие формы повелительного наклонения так называемых этикетных глаголов (Простите! Извините! Здравствуйте! Прощайте!). В качестве этикетных формул используются также формы 1-го лица настоящего времени изъявительного наклонения соответствующих глаголов (Приветствуем! Благодарю!).

В качестве этикетных выражений также выступают наречия (Пока! Счастливо!) и субстантивные формы (Удачи! Счастливого пути! До встречи!). И т.д. Группа этикетных слов в русском языке может также пополняться за счет иноязычных заимствований. В ряде случаев такие заимствования пишутся кириллицей, например, адью, мерси, пардон, – в основном это галлицизмы, вошедшие в русский язык на рубеже XVII–XIX вв. и уже не воспринимаемые как варваризмы:

Ну что ж, адью! Нас ждет Париж! (Б.Акунин. Особые поручения); А ведь мы с вами на брудершафт не пили! – Пардон!  (А. и Б. Cтругацкие. Понедельник начинается в субботу); – И теперь, вероятно, Вы хотите, чтобы я вас поблагодарила? – Варя презрительно фыркнула – Благодарю. Спасибо. Ну прямо-таки мерси! (Б.Акунин. Турецкий гамбит)

Эти заимствованные слова, наряду с русскими этикетными выражениями, могут являться частью устойчивых сочетаний, таких, как сделать адью (сделать ручкой адью) – небрежно попрощаться; сказать мерси – поблагодарить (ср. сказать спасибо) и т.п. Как правило, употребление данных заимствований стилистически маркировано, и, в отличие от аналогов русского языка, они имеют дополнительную негативную или ироничную окраску.

Также употребляются заимствованные русскоговорящими иностранные формулы вежливости, на письме оформленные по законам языка-источника (danke, merci, thanks и т.п.). Интересен тот факт, что в молодежной речи и сленге можно встретить примеры своеобразной русификации таких этикетных форм при использовании русских аффиксов, например: Передай соль, пожалуйста. О, санькаю вэри-вэри (от англ. thank you very much); или: Вы уж пардоньте, мне пора (от франц. pardon). Дзенькую вас за все и убегаю (от польск. Dziekuje). Подобные заимствования очень близки к варваризмам, однако нельзя не отметить, что их употребление в современном русском языке всегда стилистически окрашено и обусловливается спецификой каждой конкретной языковой ситуации.

Незаимствованные этикетные формулы могут иметь синхронные связи со знаменательными частями речи, на базе которых они сформировались. Однако основную группу составляют слова, которые в наибольшей степени утратили синхронную связь со знаменательными частями речи. Это слова спасибо и пожалуйста, различные по своему происхождению, но содержащие в своей структуре общее – глагольный компонент в основе.

Утратив синхронные связи с исходной глагольной системой, слова спасибо и пожалуйстаперестали быть словами-наименованиями и стали больше зависеть от коммуникативного акта. Десемантизация привела к усилению роли интонации и изменению места в предложении.

– Здравствуй, – тихо сказал Рахмет. – Спасибо. Спасибо, что пришел. (Б.Акунин. Статский советник) – выражение благодарности;

– И теперь, вероятно, вы хотите, чтобы я вас поблагодарила? – Варя презрительно фыркнула. – Благодарю. Спасибо. Ну прямо-таки мерси. (Б.Акунин. Турецкий гамбит) – ироничное, нарочитое выражение благодарности (исключительно этикетная, формальная функция).

Все летит, падает, бьется… Ну просто… Спасибо. Просто… Огромное спасибо! Только этого для полного счастья и не хватало! (М.Жванецкий. Полное счастье) – негативное выражение формальной благодарности, замещение бранной лексики; разг., может быть заменено оценочным словом, например: Здорово! Прекрасно! Блеск! Красота! – или эмоциональным междометием, например: Браво! Ах! И т.д.

Пожалуйста, не оставляйте меня здесь, – заплакал зайчишка. (Г.Караславов. Рассказы для детей) – в препозиции выражение искренней, серьезной просьбы; смысловой акцент делается именно на первом слове – пожалуйста (в данной позиции оно более сопоставимо с синтаксически самостоятельным нечленимым предложением).

– Скажите, пожалуйста, – не открывая дверь, громко, но очень вежливо спросила Женя. – Как мне отсюда пройти на почту? (А.Гайдар. Тимур и его команда) – позиция вводного слова, выражение вежливой просьбы, смягчающей в коммуникативном процессе грамматически оформленное значение повелительного глагола.

Целый год не был – и вдруг, пожалуйста, явился – выражение быстрой реакции с оттенком неодобрения, даже вызова; разг., может быть заменено междометиями нейтрального литературного и разговорного стиля, например: здрасьте, глядь, ап, опаньки и т.д.

Междометия здравствуй(те), спасибо, пожалуйста и этикетные междометия, образованные от наречий, способны удваиваться, например:

– Я сяду?
– Пожалуйста-пожалуйста… – пролепетал Башмаков, но его согласия, собственно, и не требовалось. (Ю.Поляков. Замыслил я побег)

В ряде случаев подкрепленные жестами (что выражается на письме попутными ремарками) данные этикетные междометия приобретают в устной речи новые оттенки значения, позволяющие образованному этими словами предложению вытеснить (заместить) «полнозначное» предложение, например:

– Пожалуйста! – придвинул он стул поближе. (Братья Вайнеры. Эра возмездия) – здесь этикетное слово вытеснило односоставное предложение Садитесь; семантика побуждения переходит на междометие.
– Может, чайку со мной испить изволите?
– Спасибо-спасибо, – энергично замахав головой, отказался Фандорин. 
(Б.Акунин) – значение вежливого отказа.

Участвуя в коммуникативном процессе в роли попутного замечания, этикетной реплики, и другие этикетные формулы в большей или меньшей мере утрачивают свое лексическое значение.

Так употребляемые при встрече формулы приветствия здравствуй и привет не осознаются говорящими как значимые глагольные или субстантивные формы – их лексическое значение наиболее ослаблено. Такая же ситуация наблюдается с этикетными формулами прощания пока, привет, счастливо, до встречи, до свидания и калькированным выражением увидимся(от англ. See you). Свойственное дикторам телевидения, это выражение прощания явно претерпело десемантизацию, так как в данной ситуации совместное действие, выражаемое формой 2-го л. мн. ч. глагола, невозможно: телевидение – это односторонний визуальный процесс.

В выражениях доброе утро, добрый день, добрый вечер (или при инверсии: утро доброе, день добрый, вечер добрый) наблюдается лишь частичная утрата лексического значения, поскольку их употребление соответствует конкретному времени суток. В этих формулах приветствия акцент делается на имени существительном, входящем в их состав, в то время как слово добрый утратило свое значение и не воспринимается говорящим как лексически значимый элемент.

Значение этикетного слова прощай имеет ограничение в употреблении, вызванное коммуникативной ситуацией: употребляется оно только в том случае, когда расставание не предполагает очередной встречи (ситуация осознается говорящими как действительно последняя встреча, последнее свидание), и на этом фиксируется внимание собеседника. – До свидания – нейтральное выражение прощания и употребляется даже если «свидания» может и не последовать, но оно и не имеет весомого значения.

Устойчивое сочетание счастливого пути и словоформа с Богом также привязаны к определенной ситуации: они произносятся, если кто-то из участников беседы отправляется в дальний путь или у уходящего предполагается разрешение серьезного вопроса, дела. Однако исходное лексическое значение этих выражений отходит на второй план и частично утрачивается – они имеют характер риторического высказывания, помогающего создать (сохранить) положительный настрой по окончании встречи, разговора.

Процесс десемантизации, характерный для данной семантической группы, является основополагающим для определения статуса этих слов и выражений: он сближает этикетные слова и выражения с такой частью речи, как междометие. На этом основании этикетные формулы определяются как этикетные междометия, но преждевременно было бы их включение в состав типичных междометий.

Говоря о процессе десемантизации этикетных междометий, следует также отметить, что возможны случаи оживления семантики этикетных формул и возрождения знаменательности в примерах окказионального характера, например:

Тут сзади него в ольшанике раздался треск, и появился Винни Пух.
– Доброе утро, Иа! – сказал Пух.
– Доброе утро, медвежонок Пух, – уныло ответил Иа. – Если это утро доброе. В чем я лично сомневаюсь. (А.Милн. Винни Пух и все, все, все. В переводе Б.Заходера)
– Ну, прощай, Родя… Хотя нет, нет – до завтра. Не люблю я «прощай» говорить. И вы прощайте… Ох, опять. Да что ж это я в самом деле! (Ф.Достоевский. Преступление и наказание)
– Мешаю я вам, с пути сбиваю, – перебила она, не слушая. – Сестры меня давно зовут в Борисоглебскую обитель. <…> Издали буду за вами смотреть… И Бога за вас молить. Делайте, как вам душа показывает. С Богом. (Б.Акунин. Декоратор)

Этикетные междометия способны образовывать так называемые междометные предложения (в первую очередь это относится к словам спасибо и пожалуйста). К тому же сохранение связи с омонимичными знаменательными словами, а также потенциальная (этимологическая) способность этих слов иметь зависимые слова позволяет таким предложениям иметь второстепенные члены. Например:

– Всем добрый день, – сухо поприветствовал Грин, не глядя на собравшихся. (Б.Акунин);Счастливо вам, ребята, – сказал он слесарям (И.Герасимов); Счастливо и вам, товарищи! Дай Бог вам всего доброго! Спасибо вам, родные наши! (А.Твардовский)

Предложения, образованные этими междометиями, занимают промежуточное положение между «односоставными и нечленимыми предложениями». Преимущественно они построены по схемам односоставных предложений с разной степенью логико-семантической и синтаксической членимости, в них «прямые синтаксические связи или отсутствуют, или затемнены». (П.А. Лекант)

Среди них (по морфологическому признаку) можно выделить две разновидности: 1) предложения, образованные этикетными отглагольными междометиями (например, благодарю, приветствуем, извините и т.п.); 2) предложения, образованные этикетными отсубстантивными междометиями (например, до свидания, удачи и т.д.).

Каждая из этих разновидностей представлена как одиночными междометиями, так и междометными устойчивыми выражениями, частично сохранившими лексическое значение и имеющими связи с исходными знаменательными словами.

Предложения, образованные отглагольными этикетными междометиями, сопоставимы с односоставными определенно-личными предложениями и в ряде случаев могут даже характеризоваться некоторой степенью членимости, позволяющей восстановить связь ныне нечленимого междометного предложения с исходной синтаксической системой (в таких случаях происходит оживление глагольной семантики в этих словах). Например, сравните:

– Ты извини, служивый, я в погонах ваших не очень разбираюсь. Ты кто по званию? – уточнил Джедай. (Ю.Поляков. Замыслил я побег).
– Извини за вчерашнее.
– Да ладно. Ты думаешь, я сам помню, что было вчера? (М.Веллер. А вот те шиш).

На его осторожный звонок открыл Анатолич. Судя по сощуренным глазам, он уже улегся.

– Извини.
– Ладно… Нагулялся?
– От души. (Ю.Поляков. Замыслил я побег)

Предложения из устойчивых сочетаний, образованных на базе глаголов, могут быть сопоставимы не только с односоставными определенно-личными предложениями (это относится и к вышеперечисленным формам, и к таким сочетаниям, как будьте здоровы, будь добра, будьте любезны и т.д.), но и с односоставными безличными предложениями (добро пожаловать, счастливо оставаться и т.п.).

Предложения, образованные отсубстантивными этикетными междометиями, также могут быть сопоставимы с различными типами односоставных предложений. Некоторые из таких междометных конструкций являются результатом эллипсиса глагольной части определенно-личных предложений (ср., например, до свидания = расстаемся до следующего свидания, удачи = желаю удачи и т.д.). В большинстве случаев для таких междометий можно выстроить цепочку перехода (эллипсиса грамматической основы предложения, приводящего к частичной десемантизации слова), например: Я желаю вам удачи! – Желаю вам удачи! – Желаю удачи! – Удачи!

Другие междометные выражения в большей мере сопоставимы с номинативными предложениями (ср.: доброе утро, добрый день, добрый вечер, добрый путь).

Описанные морфологические и синтаксические особенности этикетных слов и выражений дают основание утверждать, что по преимущественному ряду признаков этикетные формулы сближаются с такой частью речи, как междометие, а именно:

а) этикетные формулы в большинстве случаев лишены номинативного значения, или же их семантика ослаблена; это не слова-названия, а слова-отношения, в ряде случаев способные выступать даже в роли своеобразных побудителей (например: Пожалуйста! – придвинул он стул поближе);

б) формируются они, подобно эмоциональным и императивным междометиям, – путем перехода слов из знаменательных частей речи, в том числе из слов заимствованных, хотя общих правил этих переходов не наблюдается;

в) большинство этикетных формул представляют собой застывшие (неизменяемые) формы и лишь некоторые слова имеют не одну форму (например, здравствуй – здравствуйте);

г) могут, подобно эмоциональным и императивным междометиям, иметь формы, образованные путем повтора (ай-ай-ай, цып-цып-цып, спасибо-спасибо, пожалуйста-пожалуйста), хотя значения таких образований различны;

д) в семантике этикетных формул обязательно содержатся элементы эмоциональности, и эта семантика выражается интонацией; дополнительное подкрепление жестами позволяет некоторым этикетным словам даже замещать предложения и принимать новые оттенки значения (– Может, чайку со мной испить изволите? – Спасибо-спасибо, – энергично замахав головой, отказался Фандорин. (Б.Акунин).

Перечисленные признаки позволяют квалифицировать этикетные слова и выражения как особый разряд междометий наряду с эмоциональными и императивными междометиями.